Хто   «розрулить»  транспортний калапс у Бучі?!

0
220

 

Восьма година ранку.Чекаю на зупинці селища Бабинці місцеву маршрутку.  Зі слухавки лунає пісня Кузьми Скрябіна «Маршрутка». Мені подобається її приспів:  «Їде маршрутка, як велика собача будка, на дорозі всіх підрізає, бо шансон в салоні рубає…». Гадаю, чим доїхати до Бучі?!  Місцева логістика пропонує пасажирам два шляхи. Електричка — з залізничної станції Клавдієве. Або ж, київська маршрутка. Можна спробувати і голосувати на Ковельській трасі у попутному напрямі. Слава Богу, встигаю на Клавдієвську електричку де у пенсіонерів пільговий проїзд. Натомість, зворотній шлях вартуватиме мені копійчину, бо без маршрутки не обійтись. Не буду торкатися цін на транспортні послуги. Вони різні, стихійні і досі не врегульовані. Адже головна проблема Київської області – це корумпований чиновник та не завжди порядний і відповідальний автоперевізник.

Цьогорічні чергові  вибори до органів місцевого самоврядування, які відбудуться у новій адміністративно-територіальній структурі  у жовтні 2020-го, проблем до транспортного колапсу додадуть ще більших. Наше селище Бабинці Бородянського району на Київщині, як і інші населені пункти, приєднали до  Бучанської отг. Найконфліктніший регіон Київщини. За планом КОДА, у березні поточного року в області мало б утворитися пять районів: Ірпінський, Васильківський, Білоцерківський, Броварский та Переяславський. Проте, наприкінці травня законодавці оголосили про утворення шести районів: Білоцерківського,Обухівського, Переяславського, Бориспільского, Фастівського та Бучанського. Своєю чергою, активісти київщини неодноразово наголошували на  грубому порушені  методики формування одиниць субрегіонального рівня. Чиновницький лекторат не дослухався і тупо проігнорував Ірпінь.

Сьогодні у Бучі мешкає  більш, як 36 тисяч людей, а в Ірпені – понад 100 тисяч. В останьому досі знаходяться головні життєдіяльні установи: Національна поліція, податкова, суд, регіональна лікарня, міграційна служба, «Київобленерго» та «Київоблгаз». Тож, мешканцям Бабинець, які увійшли до Бучанського району, частіше доведеться  їздити до Ірпеня, аніж, до Бучі. А це нові складнощі і повна залежність від залізничного транспорту. Не дарма, місцеві припускають, що адмінреформа у Київській області стала наслідок перерозподілу впливу, яку не оминула корупційна складова.

Зараз на фініші реформа децентралізації. На старті новий  перерозподіл  повноважень між органами місцевого самоврядування та державними органами виконавчої влади. Експерти напружують мізки питанням, чи готові органи місцевого самоврядування до запровадження дієвих програм та стратегічних новацій розвитку громад? Адже шлях децентралізації не з легких. На ньому є чимало каменів для спотикання. Перший та головний з них – це транспорт. Без нього люди не в змозі потрапити а ні до ЦНАПу, а ні до регіональних установ. А якщо до адміністративного центру більш, як 50 кілометрів і повна залежність від зухвалого перевізника?! Якщо твоя безпека ніким не гарантована. А в  маршрутці, де не має комфортних умов для пасажирів,  на ходу відвалюються колеса, або ж, відпадають двері? Наша реальність – це громадський транспорт, салон якого розрахований на одного пільговика і пів сотні стоячих місць, не захищений від дощу, застарілий та технічно непригодний…Співак Кузьма Скрябін дуже влучно про це написав: «Руки піднімаю, тіпа зупиняю, і в салон, як Джекі Чан, через вікно залізаю, на когось падаю, на когось кашляю, і дві гривні для воділи із кишені дістаю…». Та чи є у нас, пасажирів вибір? Не має, бо автоперевізник, як той кінь на переправі, якого на превеликий жаль, не можна замінити. Бо він виграв тендер і проплатив хабар київським «рішалам».

Багато міст України запроваджують сьогодні муніципальні автопарки. Це справжня альтернатива закоренілим схемам транспортної монополії. Не секрет, що транспортна проблема у Бучі і до адміністративної реформи  набирала обертів. В очевидь, чисельні новобудови міста проектуються без врахування та вивчення  транспортних потоків.  Про комфортне і безпечне перевезення пасажирів з інших населених пунктів до міста Бучі, можна лише мріяти.  Як у майбутньому спробувати розв’язати цю проблему? Запитань до місцевих чиновників та автоперевізників багато, відповідей –нуль! Отож, я вирішую продовжити тему з політиком, місцевим депутатом, Олександром Таможеним.

Олександр каже, що на політичному рівні має бути перш за все, прийнятий план сталої стабільності, який визначить, як розвиватиметься у подальшому інфраструктура того, чи іншого регіону. «Наша проблема у високому рівні автомобілекористування при низькому рівні автомобілізації. Майже 90% власників автівок щодня їздять на роботу своїм транспортом. До порівняння, у Європі на тисячу мешканців припадає 600 авт, але щодня користуються ними меньше 50% населення. Люди віддають перевагу громадському транспорту. Тому потрібно його вдосконалити та створити у Бучі муніципальний автопарк. Що це дасть пасажирам? Оновлення автотранспорту, стабільність в оплаті проїзду, гарантію безпеки пасажирських перевезень, нові робочі місця. Обовязкова зміна  функції водіїв. Їхній заробіток має залежати від  кілометражу, а не від кількості перевезених пасажирів. Лише у такому разі всі машини виїзджатимуть на лінію вчасно», -резюмує  політик.

Щодо пільгової категорії громадян, він радить запровадити єдиний підхід. Нині, в одному селі, приміром, пенсіонерів безкоштовно перевозять до району раз на тиждень, в іншому, сільрада виписує для своїх пільговиків відповідну картку на безкоштовний проїзд. У третьому селі їздять за затвердженими списками і т.д. Часто виникають серед людей суперечки та хаос. Когось забули у списки включити, хтось забув вдома картку… Олександр Таможений пропонує створити  єдині соціальні маршрути для пільговиків.. Щоб люди були впевнені у тому, що вони у конкретний час зможуть точно і безкоштовно дістатися до Бучі.

Нині пільгова категорія населення є окремим “болем” і самих перевізників.  Водії розповідають, що, із 30 місць в автобусі – 28 займають пільговики, які їдуть в інший район на роботу, а для того, щоб автобус зміг зібрати кошти хоча б на паливо необхідно, аби щонайменше 15 осіб придбали квиток. Карантин ускладнює і без того, не просту ситуацію на громадському транспорті. На жаль, монетизація пільгового проїзду, проблему на приміському транспорті не вирішила, як і електроний квиток. Адже пільгова категорія – це 50% наших пасажирів. До слова, у країнах ЄС пільг на проїзд не існує. Людям, які мають на це право – кошти перераховують на особисті рахунки, картки користування громадським транспортом тощо. Чи  впровадять таку систему після місцевих виборів у не менш європейській  Бучі, буде вона успішною чи ні – час покаже.

 

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите свой комментарий!
Пожалуйста, введите ваше имя